Одна з найвищих місій жінки на землі – це материнство. Проте після 35 років шанси на вагітність, особливу досягнуту самостійним шляхом, починають зменшуватися. І якщо дівчина з певних причин не встигла своєчасно реалізуватися як матір, на неї чекає порушення фертильної здатності, а в найскладніших випадках безпліддя.
І природні вікові зміни, і викликані різноманітними станами проблеми з фертильністю у жінок потребують професійного вирішення. Сучасним і ефективним рішенням є ЕКЗ з донорськими яйцеклітинами: коли ооцити молодої здорової жінки-донора запліднюються сперматозоїдами чоловіка пацієнтки і переносяться в її матку для виношування та народження. Завдяки програмам донації багато безплідних пар вже стали щасливими батьками.
Чому ЕКЗ не завжди допомагає при проблемах з фертильністю
Хоча законодавство України не передбачає вікових обмежень для учасниць програм екстракорпорального запліднення – тобто за законом жінка будь-якого віку має право на проходження стимуляції овуляції з метою отримання власних яйцеклітин – фізіологічні обмеження все-таки існують. Тобто якщо у жінки віком 30 років після забору і запліднення яйцеклітин вдається отримати 80% якісних ембріонів, то в 35 років це вже буде 60%, а в 40 років взагалі 10% (тобто 1 ембріон хорошої якості з 10 отриманих ооцитів). Окрім того, після 35 років зростає ризик виникнення генетичних аномалій в яйцеклітинах після запліднення, що безпосередньо впливає на кількість еуплоїдних (хромосомно правильних) ембріонів на виході.
Тому вік 40+ хоча і не вважається офіційним обмеженням, але з точки зору жіночої фізіології вже є критичним. Бо саме на етапі культивування ембріонів вже можна зрозуміти, чи буде протокол ЕКЗ успішним.
Це і є відповідь на питання, чому ЕКЗ не завжди допомагає завагітніти та народити дитину. Тому в старшому репродуктивному віці, а також при порушенні фертильної здатності в будь-якому віці, рекомендоване лікування безпліддя донорськими яйцеклітинами згідно індивідуальних медичних показань. Такий підхід вбереже пацієнтку від даремного виснаження ресурсів організму на фоні безрезультатної стимуляції яєчників, які нездатні продукувати власні ооцити належної якості, а головне від розчарування через невдалі імплантації та втрати вагітності.
В яких випадках застосовуються донорські ооцити
Донорські ооцити доцільно застосовувати тоді, коли жінка не може самостійно досягнути вагітності, а всі інші методи лікування безпліддя виявилися неефективними. За допомогою статевих клітин донора можна народжувати дітей в наступних випадках:
- знижений оваріальний резерв;
- передчасне виснаження яєчникового резерву;
- вікове безпліддя (старший репродуктивний вік 40+);
- нерегулярна овуляція або ановуляторний менструальний цикл (у тому числі при синдромі полікістозних яєчників);
- важкі форми ендометріозу;
- гормональний дисбаланс на фоні захворювань щитоподібної залози або наднирників;
- хірургічна менопауза (внаслідок оперативного лікування з приводу лейоміоми матки, раку яєчників);
- відсутність яєчників (після хірургічного видалення через полікістоз, розрив, пухлину тощо);
- агресивні види лікування в анамнезі, що негативно вплинули на репродуктивну функцію (хіміотерапія, променева терапія);
- генетичні захворювання з ризиком успадкування майбутніми дітьми патологічних генів матері;
- попередні невдалі спроби ЕКЗ (через недостатню якість власних ооцитів, відсутність імплантації в ендометрій або викидень на ранніх строках);
- ідіопатичне безпліддя у жінок.
Донорські яйцеклітини при безплідді у жінок
Жіноче безпліддя і донорство яйцеклітин – окремий напрямок репродуктивної медицини, розвитку та ефективності якого присвячується особлива увага. Кожна така програма потребує злагодженої та оперативної координаційної роботи між пацієнткою, донором і медичним персоналом.
На початку програми і пацієнтка, і особливо донор проходять всебічне обстеження. Якщо перенесення ембріона планується робити в свіжому менструальному циклі, то цикли донора і пацієнтки синхронізуються в часі. Якщо планується кріоперенесення, то отримані після запліднення донорських яйцеклітин спермою чоловіка ембріони заморожуються і зберігаються до найбільш сприятливого для жінки часу. Далі матка пацієнтки за допомогою гормональної терапії готується до ембріотрансферу.
Тривалість донорської програми ЕКЗ варіює від двох до чотирьох місяців. В кожному конкретному випадку цей час залежить від індивідуальних медичних показань пацієнтки, використання свіжих або кріоконсервованих яйцеклітин, потреби в синхронізації менструальних циклів донорки та пацієнтки.
Часткове донорство яйцеклітин при жіночому безплідді
Якщо це доцільно в конкретному клінічному випадку і дає пацієнтці хороші шанси на материнство, лікарі можуть запропонувати такий метод як пронуклеарний трансфер.
Пронуклеарний трансфер або також мітохондріальна замісна терапія – це часткове донорство, яке передбачає перенесення пронуклеусів (клітинних ядер) заплідненої яйцеклітини пацієнтки в донорську яйцеклітину, що є енуклейованою (попередньо позбавленою власного ядра). Така реконструйована зигота містить генетичний набір ядерної ДНК від батьків (це близько 25 000 генів, що перебувають в ядрах материнської яйцеклітини і батьківського сперматозоїда), а також цитоплазматичну ДНК від жінки-донора (це всього 37 генів, що знаходяться в цитоплазмі донорської яйцеклітини).
Таким чином, весь генетичний матеріал ембріон отримує від батька і матері – а донорська яйцеклітина слугує переважно поживним середовищем і майже не впливає на генетику майбутнього малюка. Тому головна перевага цієї інноваційної технології полягає в тому, що безплідна жінка може народити генетично рідну дитину.
Які переваги донорських програм ЕКЗ
Програми ЕКЗ, в яких використовуються донорські ооцити, за ефективністю перевищують всі інші репродуктивні технології.
Висока ефективність програми ЕКЗ
Програми ЕКЗ з донорськими ооцитами вирізняються найвищою ефективністю серед всіх інших методів екстракорпорального запліднення: ймовірність настання вагітності досягає 60-85% за одну спробу. Ембріони, утворені з яйцеклітин жінки-донора і сперматозоїдів батька, демонструють високі показники імплантації в ендометрій, успішне настання прогресуючої маткової вагітності, виношування без ризику завмерлої вагітності або викидня та народження здорових життєздатних малюків. Так діти несуть в собі 50% генетичного матеріалу батька і дуже часто схожі на матір завдяки ретельному підбору донора відповідно до фенотипу пацієнтки.
Незалежність від факторів безпліддя та віку матері
Для досягнення успіху в програмі ЕКЗ з донорськими ооцитами не мають значення навіть такі складні перешкоди як агресивне лікування чи складна гінекологічна операція в анамнезі (хіміотерапія, променева терапія, видалення яєчників). Якщо пацієнтка має ендометрій достатньої товщини і здорову матку, вона зможе виносити та народити дитину навіть без функціонуючих придатків.
Зменшення медикаментозного навантаження на організм матері
Оскільки в донорських програмах ЕКЗ ооцити для запліднення отримуються від анонімного або родинного донора, відпадає потреба в проведенні гормональної стимуляції овуляції. Завдяки цьому пацієнтка відчуває менше медикаментозне навантаження і не отримує такої великої кількості препаратів гормонів. А отже, уникає таких можливих ризиків для жіночого здоров’я як перекрут або розрив яєчника, синдром гіперстимуляції. Гормональна терапія відбувається тільки на етапі підготовки ендометрію до перенесення та подальшої імплантації ембріона.
Уникнення генетичних ризиків для майбутньої дитини
Стати донором ооцитів може тільки молода здорова жінка, яка не має суттєвих проблем зі здоров’ям і тим більше обтяженого спадкового анамнезу. Це актуально в тому випадку, якщо пацієнтка не тільки нездатна до самостійного зачаття, але ще й має спадкові захворювання в сімейному анамнезі. Особливо ті, які передаються по материнській лінії через мутований ген в Х-хромосомі та мітохондріальну ДНК: синдром MELAS, синдром Лебера, м’язова дистрофія Дюшена, гемофілія, дальтонізм тощо.
По жіночій лінії також передається генетична схильність до таких мультифакторних захворювань як цукровий діабет 2 типу, ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак, аутоімунний тиреоїдит (хвороба Хашимото), муковісцидоз, розсіяний склероз, катаракта, глаукома, онкологічні та серцево-судинні патології. Дівчатка отримують від матері схильність до раку яєчників та раку молочної залози.
Лікування безпліддя донорськими яйцеклітинами – це ефективне рішення, до якого батьки приходять після невдачі та відчаю, але яке здатне компенсувати всі пережиті труднощі народженням здорового малюка. Донорські програми – це ті репродуктивні технології, які застосовуються в найскладніших клінічних випадках, коли всі інші рішення виявилися неефективними.
І не забувайте про чудову можливість відкладеного материнства, яка дозволяє кріоконсервувати ваші ооцити в молодому віці з перспективою запліднення та народження з них рідної дитини у майбутньому. А такі дослідження як аналіз крові на АМГ (антимюллерів гормон), ФСГ (фолікулостимулюючий гормон) і фолікулометрія (УЗД яєчників), допоможуть оцінити індивідуальний запас яйцеклітин в антральних фолікулах та визначити, скільки часу ви маєте в запасі на реалізацію репродуктивних планів.
