Перенесення ембріона – це найважливіший етап будь-якого протоколу ЕКЗ. Той фінальний етап, заради якого було проведено всю попередню роботу. Наступною подією такого ж великого значення буде народження дитини. Навіть якщо ви народжуєте малюка не для себе, ембріотрансфер лишається важливим фіналом протоколу.
Багатьох жінок хвилює питання, як відбувається ембріотрансфер при сурогатному материнстві та чи супроводжується ця процедура якимись незвичними відчуттями: насамперед, больовими. Та найголовніші відчуття після переносу – психоемоційні. Психологічний комфорт і впевненість сурогатної мами не менш важливі для успішної реалізації протоколу, ніж правильне ведення лікарями. Розповідаємо про цей етап, який кардинально змінює долю біологічних батьків та знаменує тріумф життя в найскладніших випадках безпліддя.
Про що найбільше переживають сурмами і батьки
Сподіваючись на успішне виношування вагітності і народження здорової дитини, і сурогатна мама, і передбачувані батьки переймаються одним й тим самим питанням: як прожити день переносу і наступні дні після ембріотрансферу, щоб не завадити імплантації? Адже кожен необережний рух, кожне надмірне фізичне зусилля можуть звести нанівець роботу лікарів і сурмами. А це означає даремну роботу і глибоке розчарування для обох сторін програми.
Насправді цей страх безпідставний. Практика показує, що успіх імплантації не залежить від способу життя жінки. Механізм імплантації – це складний біохімічний процес, а не механічна дія. Після ембріотрансферу бластоциста залишає свою оболонку (це називається природним хетчингом) і занурюється в тканини ендометрію. Щойно ембріон опиняється всередині ендометрію, він починає проростати в нього ворсинами хоріону і отримувати живлення. Саме з цього моменту в крові сурогатної матері виявляється гормон ХГЛ (хоріонічний гонадотропін людини).
Якщо ембріон має високу або хорошу якість, а ендометрій порожнини матки на момент перенесення має достатню товщину та високу рецептивність, то імплантація відбудеться успішно і ембріон жодним чином не ризикує «випасти» назовні, чого часто бояться жінки.
Тому лікарські рекомендації після ембріотрансферу не містять таких крайнощів як дотримання суворого постільного режиму в перші дні після перенесення. Звичайна рухова активність в цей період жодним чином нездатна зашкодити ембріону і тим більше порушити процес імплантації. Мінімальна активність доречна тільки в першу та другу добу після перенесення. Далі можна жити в звичайному розміреному ритмі, без підняття важкостей і занять спортом. Прогулянки і ходьба допомагають підтримувати нормальний кровообіг і обмін речовин, уникати застійних явищ в малому тазу та ногах, що чинить тільки позитивний вплив на ембріон.
Про результат програми і безпеку сурогатної мами та майбутнього малюка дбають лікарі, які працюють з ендометрієм, визначають індивідуальне вікно імплантації та найбільш сприятливий день переносу. Оскільки кожен індивідуальний протокол програми сурогатного материнства включає спеціальну підготовку ембріона до перенесення і підготовку ендометрію до імплантації.
Підготовка ембріона до перенесення в матку
Якщо відбувається свіжий перенос ембріона сурогатній матері, тобто невдовзі після отримання та запліднення яйцеклітин біологічної матері спермою біологічного батька, то бластоциста переноситься на 5-ту добу культивування в ембріональній лабораторії. В цьому випадку потрібно синхронізувати менструальні цикли пацієнтки та сурогатної матері.
Якщо ембріотрансфер здійснюється в кріоциклі, попередньо заморожений ембріон замовляється з кріосховища і розморожується. Часто пари кріоконсервують вже каріотиповані ембріони, які не потребують додаткової генетичної діагностики. Зазвичай ембріони, перенесені в кріопротоколі, мають вищі показники імплантації та забезпечують кращий перебіг вагітності.
В складних випадках безпліддя, коли сімейний анамнез передбачуваних батьків обтяжений спадковими або генетичними захворюваннями, ембріон перед перенесенням обов’язково проходить преімплантаційну генетичну діагностику (ПГД). Це перевірка на можливі анеуплоїдії, моногенні захворювання, хромосомні аномалії.
Підготовка ендометрію сурогатної мами до перенесення ембріона
Щоб імплантація ембріона була успішною, насамперед потрібно добре підготувати ендометрій. Від готовності слизової оболонки матки та організму залежатиме, як проходить перенос ембріонів і чи завершиться він настанням прогресуючої маткової вагітності та народженням такої довгоочікуваної для когось дитини.
Медикаментозна підготовка ендометрію включає прийом гормональних препаратів: естрогенів та прогестерону. Під дією гормонів тканини ендометрію починають проліферувати (розростатися) і набувати тришарової структури (ставати рецептивними), що необхідно для успішної імплантації.
Оптимальною для імплантації ембріона вважається товщина ендометрію від 7-8 до 12-14 мм. Товстіший або тонший ендометрій не підходить для перенесення. Стан ендометрію, насамперед його структура та товщина, відстежуються на УЗД.
Як відбувається перенесення ембріона сурогатній матері
Спочатку репродуктолог вводить в порожнину матки зовнішній катетер-провідник. Глибина його введення безперервно регулюється на моніторі за допомогою УЗД, оскільки довжина цервікального каналу (шийки матки) у жінок може відрізнятися.
Після того як катетер-провідник опиняється всередині матки, ембріолог приносить і передає репродуктологу внутрішній катетер для ембріотрансферу. Саме в цьому катетері вже перебуває майбутня дитинка. Він запускається всередину провідника таким чином, щоб його гнучкий силіконовий кінчик вільно виходив назовні. Мітка на кінчику внутрішнього катетера показує лікарям, як глибоко він розташовується відносно дна матки.
Коли конструкція з двох катетерів готова до роботи, до неї під’єднується шприц. Після натискання на шприц ембріон з невеликою кількістю ембріонального середовища потрапляє до порожнини матки.
Протягом всієї процедури сурогатна мама перебуває у свідомості і розуміє все, що з нею відбувається. Наступні кілька днів вона проведе в спокійному, проте не постільному режимі. Позитивні емоції, заняття улюбленою справою, прогулянки на свіжому повітрі в гарну погоду – все працюватиме на спільний результат. Через 10-12 днів успішне настання вагітності перевіряється за допомогою аналізу крові на ХГЛ: головного «гормону вагітності», який починає синтезуватися зовнішньою оболонкою ембріона (хоріоном) одразу після імплантації в ендометрій, а потім продовжує вироблятися плацентою.
Загалом в такій програмі як сурогатне материнство перенос ембріонів не відрізняється від перенесення ембріонів у програмі ЕКЗ. Головна різниця полягає в кінцевому результаті виношування вагітності: сурогатна мама віддає новонародженого малюка біологічним батькам, а безплідна жінка за допомогою екстракорпорального запліднення народжує власну дитину.
Чи боляче переносити ембріон сурогатній матері
Всупереч побоюванням, процедура ембріотрансферу в більшості випадків проходить безболісно. Це означає, що близько 95% жінок під час маніпуляції взагалі не відчувають болю. Тільки вагінальне дзеркало, яке встановлюється для покращення доступу до шийки матки і забезпечення додаткового контролю за виконанням процедури, може викликати відчуття легкого дотику. Саме тому перенос ембріона сурогатній матері не потребує ані загального, ані місцевого знеболення.
Тільки 5% сурогатних мам відчувають біль і фізичний дискомфорт під час перенесення ембріона. Це жінки з певними особливостями анатомії цервікального каналу або перенесеними хірургічними втручаннями чи захворюваннями, внаслідок яких введення катетера в порожнину матки дещо ускладнюється. В такому випадку застосовується місцеве знеболення і подовжується тривалість процедури: 15-20 хвилин замість стандартних 5-10 хвилин.
У кожного вистачить тепла і обіймів, щоб привітати з приходом у світ маленьку людину. Першим крихітну дитинку приймає лоно сурогатної мами. А згодом новонароджене маля візьмуть на руки рідні батьки. Довіртеся процесу, постійно перебувайте на зв’язку з медичним координатором, приймайте призначені препарати для гормональної підтримки вагітності і виконуйте всі інші рекомендації лікаря – це головне, що потрібно для реалізації ваших планів і здійснення мрії безплідної пари.
