Сурогатне материнство для іноземців: правила, вимоги, етапи

Серед іноземних подружніх пар найбільш затребуваним методом ДРТ є сурогатне материнство. В 95% випадків українські сурогатні мами виношують та народжують малюків саме для родин з-за кордону.

Високі медичні стандарти, лояльні умови участі і легальність програм сурогатного материнства приваблюють в Україну багатьох іноземців. Безплідні сімейні пари з-за кордону знаходять у нас довгоочікуваних дітей – а ще «золоті стандарти» допоміжних репродуктивних технологій, завдяки яким кожна програма реалізовується на законних підставах і комфортно для обох сторін.

Правила програми сурогатного материнства для іноземців

Сурогатне або замінне материнство – це допоміжна репродуктивна технологія, яка застосовується для лікування важких випадків безпліддя і передбачає виношування сурогатною матір’ю дитини, яка має генетичний зв’язок з одним чи обома батьками.

В Україні з 2013 року офіційно дозволеним є виключно гестаційне сурогатне материнство: коли жінка тільки виношує ембріон, не надаючи своїх яйцеклітин для його створення. В разі потреби яйцеклітини або сперматозоїди надають донори – але сурмама не має права одночасно ставати донором ооцитів і виношувати утворений з них ембріон. Тому сурогатну маму також називають гестаційним кур’єром.

Наразі головним нормативно-правовим актом, який містить загальні положення і регулює проведення програми сурогатного материнства на території нашої країни, є Наказ Міністерства охорони здоров’я №787 від 09.09.2013 «Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні» (розділ VI).

Правила програми сурогатного материнства для іноземців в Україні загалом такі самі, як і для українців. Подружня пара повинна мати чітке медичне показання, перебувати в офіційному шлюбі і мати принаймні односторонню генетичну спорідненість з майбутньою дитиною (при необхідності використання донорських гамет).

Вимоги до іноземних замовників послуги сурогатного материнства

Діючі вимоги до іноземних пар накладають певні обмеження – передусім ті, що стосуються сімейного стану:

1. офіційно зареєстрований шлюб – безплідна пара обов’язково повинна бути одруженою, цивільні стосунки можуть стати приводом для відмови до участі в програмі на території нашої країни;
2. гетеросексуальна пара – співпрацювати з українськими клініками дозволяється тільки чоловіку і дружині (народження дитини на замовлення гомосексуальної чи лесбійської пари є неприйнятним).

Нові вимоги до іноземних пар, подані на розгляд Верховної Ради

Затребуваність ДРТ українськими та іноземними безплідними парами викликала потребу в ухваленні окремого закону. Починаючи з 2000-х років, на розгляд Верховної Ради час від часу подаються відповідні законопроекти. Проте жоден із них досі не затверджений.

Натомість повномасштабна війна поставила під загрозу можливість проведення сурогатного материнства в інтересах іноземців. В 2023 році на розгляд Верховної Ради було подано законопроект, де серед загальних вимог до програми сурогатного материнства окремим пунктом містилися вимоги до іноземних пар. Згідно запропонованих авторами законопроекту вимог, під час дії воєнного стану та 3 роки після його скасування іноземним парам забороняється користуватися послугами сурогатних матерів в Україні. Оскільки велика кількість українок репродуктивного віку виїхала за кордон, падіння народжуваності викликало демографічну кризу і весь репродуктивний потенціал повинен бути спрямованим на відновлення українського населення. Цей законопроект було відхилено.

У серпні та вересні 2025 року до розгляду ВР було подано одразу два законопроекти, що стосуються сурогатного материнства. Перший законопроект підготовлений Кабміном і містить дискримінуючі моменти щодо іноземців. Згідно нього, до участі в програмах сурогатного материнства дозволяється допускати не іноземні, а тільки міжнародні пари – в яких хтось один має громадянство іншої країни, а другий обов’язково є громадянином України. Таке подружжя повинно перебувати в шлюбі більше 3 років: цей термін є своєрідною гарантією того, що це не фіктивний союз задля можливості отримати дитину від сурогатної матері. Під заборону підпадають ті пари, в яких іноземцями є обоє – а також пари, в яких дружина або чоловік мають громадянство країни, де сурогатне материнство заборонене законом. Другий законопроект розроблений народним депутатом Олександром Дануцею і є більш ліберальним до іноземних пар.

На даний момент обидва законопроекти досі перебувають на розгляді. Тому наразі такі суворі обмеження, які б робили забороненим сурогатне материнство для іноземців, Україна не застосовує.

Етапи програми сурогатного материнства для іноземних батьків 

Алгоритм дій іноземної подружньої пари є наступним: 

1. спочатку подружня пара з-за кордону верифікує свій діагноз, який є медичним показанням до лікування безпліддя методом сурогатного материнства;
2. далі подружжя обирає країну і зв’язується з репродуктивною клінікою, яка застосовує даний метод ДРТ (багато українських клінік репродуктивної медицини мають окремі представництва для співпраці з іноземними парами);
3. за запитом клієнтів клініка проводить індивідуальний підбір сурогатної мами (цей процес триває два-три тижні);
4. коли сурмаму знайдено, пара узгоджує з клінікою дату приїзду;
5. під час приїзду до клініки пара-замовник надає всі необхідні документи (заява про застосування методу ДРТ, копії паспортів, копія свідоцтва про шлюб), а також укладає і підписує Договір сурогатного материнства з сурмамою, який завіряється нотаріусом;
6. на початку програми дружина проходить стимуляцію овуляції для отримання яйцеклітин, а чоловік здає сперму;
7. після запліднення in vitro і успішного культивування в лабораторії обраний ембріон переноситься до порожнини матки сурогатної матері у свіжому циклі або кріоциклі;
8. протягом періоду гестації біологічні батьки перебувають вдома за кордоном, чекаючи на звістку про народження малюка;
9. забирати новонародженого малюка в Україні сімейна пара з-за кордону повинна тільки особисто (будь-які інші варіанти перевезення дитини до іншої країни, громадянами якої є біологічні батьки, неприпустимі).

Деякі країни, де дозволене сурогатне материнство, ускладнюють процес передачі дитини батькам юридичними формальностями, перетворюючи його на окремий етап програми. Так, жінка, яка виношує та народжує дитину, вже має на неї материнські права і офіційно вважається її матір’ю. Тому для того, щоб отримати довгоочікуваного сина чи доньку, генетичним батькам доводиться чекати відмови сурогатної матері від малюка – і тільки після цього всиновлювати його через суд.

В Україні все набагато простіше і процедури всиновлення не існує: достатньо свідоцтва про народження. Сурогатна мати не має жодних прав на дитину – з самого моменту запліднення in vitro вона належить біологічним батькам, які забирають її практично відразу після народження.

Права іноземної пари

Говорячи про правила та вимоги до іноземної пари, яка замовляє послуги сурогатної мами в нашій країні, не можна не сказати про права цих людей:

• одружені громадяни іншої країни з офіційно підтвердженим діагнозом, який унеможливлює самостійне зачаття або забороняє виношувати та народжувати дітей дружині, мають право звертатися за послугами сурогатної матері в тих країнах, де гестаційне сурогатне материнство є дозволеним методом ДРТ (зокрема, в Україні, де воно регулюється на рівні спеціального Наказу Міністерства охорони здоров’я);
• генетичні батьки мають право просити дозволу на знайомство та спілкування з сурогатною мамою, яка виношує їхню майбутню дитину (єдиною причиною відмови може бути психологічна неготовність самої сурмами до спілкування під час гестації);
• іноземна пара-замовник має право підтримувати подальше спілкування з жінкою, яка народила їм дитину (в разі спільного бажання);
• подружжя може створювати і зберігати ембріони в закордонній клініці, доставляючи їх в Україну за допомогою біотранспортування тільки перед початком програми – але також може здавати і зберігати генетичний матеріал в кріосховищах українських клінік (другий варіант потребує більш тривалого перебування жінки в нашій країні, де вона повинна пройти стимуляцію овуляції і забір яйцеклітин);
• сімейна пара отримує не тільки медичний, а й повний юридичний супровід, який допомагає правильно і оперативно вести всю необхідну документацію (від укладання Договору до оформлення документів для виїзду дитини);
• іноземна пара має можливість робити все дистанційно, приїжджаючи в Україну тільки для взяття статевих клітин і щоб забрати немовля додому.

Допоки нові закони, ініційовані реаліями воєнного часу, перебувають на стадії незатверджених проектів – сурогатне материнство для іноземців в Україні залишається дозволеним і дуже лояльним. Професіоналізм репродуктологів і досвід сурогатних мам за будь-яких обставин готові стати в нагоді тим, хто в свою чергу готовий до подорожі за найціннішим родинним скарбом – дитиною.