Гестаційний кур’єр – це альтернативна назва сурогатної матері, яка означає, що жінка є своєрідним кур’єром вагітності. Саме вагітності, без участі статевих клітин цієї жінки в утворенні ембріона, який вона виношує.
Термін «гестаційний кур’єр» вперше було запропоновано під час обговорення допоміжних репродуктивних технологій на черговому засіданні Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я, яке відбулося у Женеві 2001 року.
Чому в цій назві такий акцент на гестації? Бо в тих країнах світу, де цей метод лікування безпліддя є юридично дозволеним, дозволяється саме гестаційне сурогатне материнство: гестація, тобто виношування дитини, яка не пов’язана з сурогатною матір’ю генетичним зв’язком. Єдиний зв’язок між якими існує тільки на етапі гестації – і переривається після народження малюка.
Важливо, що цей термін може бути корисним і для самої сурогатної мами. Адже саме по собі слово «мама» вже є чимось рідним. Акцент на гестації, а не на материнстві, допоможе уникнути формування непотрібного психоемоційного зв’язку між жінкою та дитиною, яку вона виношує і зобов’язується передати біологічним батькам одразу після народження. Це може бути особливо актуальним моментом для тих молодих жінок, які вперше приймають участь в програмі сурогатного материнства та ще не виробили стійкого сприйняття дитини в своєму лоні як тимчасового гостя, з яким доведеться розлучитися і ця розлука не може бути приводом для туги.
В чому різниця між гестаційним кур’єром та сурогатною матір’ю
Гестаційний кур’єр і сурогатна мати – це важливі юридичні визначення, необхідні для розуміння нюансів процесу. Окрім назви, різниця між сурогатною матір’ю і гестаційним кур’єром полягає в походженні статевих клітин, з яких утворився ембріон. Бо якщо сурогатною мамою можна назвати будь-яку жінку, яка виношує і народжує дитину на замовлення, то гестаційний кур’єр здійснює виключно гестаційне виношування.
І під першою, і під другою назвою мається на увазі особа, яка добровільно виношує і народжує дитину для одруженої пари, що не може мати дітей. Серед найпоширеніших причин попиту на послуги гестаційного кур’єра може бути нефункціональна матка або повна відсутність матки у жінки-замовника, наявність захворювання, здатного прогресувати і погіршувати стан здоров’я на фоні вагітності, а також звичне невиношування вагітності.
Сурогатне материнство в Україні є юридично дозволеним способом лікування безпліддя тільки для тих пар, які перебувають в офіційно зареєстрованому шлюбі. Це можуть бути як українські, так і іноземні подружні пари.
У випадку сурогатного материнства вагітність досягається тільки методом екстракорпорального запліднення in vitro (ЕКЗ). Яйцеклітина передбачуваної матері запліднюється сперматозоїдом передбачуваного батька, після чого культивується в ембріологічній лабораторії, де протягом 5 діб дозріває до стадії бластоцисти. Це вже ембріон, який сурогатній матері переносять у свіжому циклі або кріоциклі.
Окрім статевих клітин майбутніх батьків, клінічні протоколи ЕКЗ також передбачають застосування в програмі сурогатного материнства донорського матеріалу. Якщо генетичний матеріал батьків має настільки низьку якість, що ставить під загрозу здоров’я майбутнього малюка, гестаційна сурогатна мати виношує ембріон, утворений з донорських гамет. Це може бути яйцеклітина біологічної матері, запліднена донорською спермою, або донорська яйцеклітина, запліднена сперматозоїдом біологічного батька.
В найбільш складних випадках безпліддя сурогатна матір може виношувати ембріон, створений виключно з донорського матеріалу. Найчастіше показаннями до поєднання програм донації і сурогатного материнства є низька якість статевих клітин або наявність у чоловіка чи жінки генетичного захворювання, здатного передаватися у спадок дітям.
Як іще називають сурогатну матір
Міжнародна репродуктивна термінологія передбачає кілька визначень для людини, яка виношує та народжує дітей не для себе. Адже, окрім виношування ембріонів зі статевих клітин незнайомої пари-замовника, також існують родинні програми сурогатного материнства. Тому кожна з цих назв підкреслює відсутність або наявність генетичного зв’язку між жінкою та дитиною, яку вона носить:
- сурогатна мати (surrogate mother або просто surrogate) – загальне визначення, яким можна назвати і жінку, яка виношує дитину для пари-замовника за грошову винагороду, і родичку, яка виношує генетично споріднений плід для членів своєї родини (наприклад, молодша сестра для старшої);
- гестаційна сурогатна мати (gestational surrogate) – назва, що розповсюджується тільки на жінок, які на замовлення біологічних батьків виношують малюків, з якими не мають генетичного зв’язку;
- гестаційний кур’єр або гестаційний носій (gestational carrier) – друга назва гестаційної сурогатної матері, що робить акцент саме на виношуванні, тобто підкреслює відсутність генетичного зв’язку між сурогатною матір’ю і майбутньою дитиною.
Роль гестаційного кур’єра в лікуванні важких форм безпліддя неможливо переоцінити. Це людина, яка здійснює чужу мрію власними силами і фізичними ресурсами. Попри те, що її послуга передбачає виношування і народження малюка, але жодним чином не материнство, гестаційна сурогатна мати може щиро пишатися тим фактом, що робота її тіла робить когось щасливим.
