Окрім численних факторів безпліддя, на шляху бездітної пари до омріяного батьківства існує ще одна серйозна перешкода – закон. Оскільки донорські програми та сурогатне материнство – допоміжні репродуктивні технології, що застосовуються при важких формах безпліддя, в більшості європейських країн є забороненими.
Україна – одна з небагатьох країн світу, де сурогатне (замісне) материнство є легальним і цілком прозорим процесом, який врегульовано на рівні державного законодавства. Саме цей факт дає надію і реальний шанс стати батьками не лише українським, а й іноземним родинам.
Законність сурогатного материнства в нашій країні гарантує захист прав всіх учасників програми. Основними нормативно-правовими актами, які регулюють цей процес, є:
- Цивільний кодекс України (пункт 7 стаття 281);
- Сімейний кодекс України (пункт 2 стаття 123);
- Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»;
- Наказ МОЗ України від 09.09.2013 №787 «Порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні».
Але найбільш персоналізованим юридичним документом, який укладається в кожному окремому випадку і враховує всі персональні обставини та побажання сторін, залишається договір про сурогатне материнство.
Хто може укладати договір сурогатного материнства
Письмовий договір укладається між стороною-замовником (біологічні батьки) і стороною-виконавцем (сурогатна мати) репродуктивної послуги у присутності нотаріуса. Усі питання мають бути попередньо узгоджені між сторонами, після чого документуються у договорі і нотаріально завіряються.
Важливо, що в програму замісного материнства не можна вступати будь-кому. Потенційна сурогатна мама повинна володіти відмінним загальним і репродуктивним здоров’ям, перебувати в межах репродуктивного віку 21-36 років і мати хоча б одну рідну здорову дитину. А подружній парі, зі статевих клітин якої утворюється ембріон для перенесення в порожнину матки сурмами, ця програма призначається не за бажанням, а за конкретними медичними показаннями:
- відсутність матки, що унеможливлює зачаття, виношування і народження дитини (внаслідок вродженої патології, складного хірургічного лікування);
- деформація порожнини матки, що перешкоджає розвитку плода (субмукозні фіброматозні вузли, поліпи, спайки, перегородки);
- важкі соматичні захворювання, які через ризик подальшого прогресування не дозволяють самостійно виношувати вагітність та народжувати природним шляхом.
В Україні дозволене тільки гестаційне сурогатне материнство. Тобто сурогатна мама виношує ембріон протягом періоду гестації, але не може бути донором яйцеклітини водночас.
Що прописується у договорі сурогатного материнства
Договір сурогатного материнства – це офіційний документ, який засвідчує факт співпраці сурогатної мами з подружжям-замовником та клінікою і де чітко прописуються права та обов’язки обох сторін програми: біологічних батьків і сурогатної матері. Усі юридичні та фінансові питання обов’язково прописані в договорі. Першочергово зазначаються статті витрат і такі відомості як:
- умови утримування сурогатної матері в період вагітності (витрати на ліки, вітаміни, харчування, одяг, надання житла) та надання їй медичних послуг на всіх етапах програми;
- розмір та умови виплати грошової винагороди за послуги сурогатної мами;
- дії в разі виникнення форс-мажорних ситуацій з боку сурмами (народження двійні або трійні, передчасні пологи, викидень);
- дії в разі непередбачуваних ситуацій з боку генетичних батьків (розлучення);
- відповідальність сторін в разі невиконання своїх обов’язків (вказується розмір штрафних санкцій).
Співпраця розпочинається саме з моменту укладання Договору між обома сторонами. Перша грошова виплата відбувається у день підписання Договору, її сума обговорюється заздалегідь.
Чому програму сурогатного материнства краще проходити в Україні
Це обумовлено саме юридичними аспектами. Оскільки проходження програми замісного материнства в українських клініках має суттєві переваги як для біологічних батьків, так і для сурогатної матері:
- українське законодавство передбачає легальність і прозорість програми на всіх етапах її реалізації;
- законодавство України дозволяє приймати участь в програмі як українським одруженим парам, так і іноземцям;
- договір сурогатного материнства регулює всі фінансові та медичні питання, тим самим зменшуючи юридичні ризики та непорозуміння між сторонами;
- захист прав сурогатної матері передбачено також у разі виникнення ускладнень під час вагітності або пологів (включаючи матеріальну компенсацію);
- в разі невиконання умов Договору його завжди можна оскаржити в судовому порядку;
- всі учасники програми сурогатного материнства мають право на конфіденційність;
- інформація про застосування цієї репродуктивної технології для конкретної подружньої пари є лікарською таємницею.
